Світ захоплюючих професій: Автоперегони – це видовищний спорт

Автоперегони – це видовищний спорт

Гонщик керує спеціальним, виготовленим на замовлення, перегоновим автомобілем. Кожен такий автомобіль ексклюзивний, досконалий, чудовий. Автогонщик за своїми професійними якостями повинен відповідати своєму автомобілю, вважає Ярослав Кадученко – трикратний чемпіон України з автослалому, багаторазовий переможець Кубка клубного ралі, багатократний призер чемпіонату України, кубка України з класичного ралі, один з найшвидших пілотів українського моноприводу. 
Ярослав люб’язно поділився досвідом з підлітками, котрі бачать своє майбутнє в автоспорті, та відповів на питання Наталії Ревуцької . 
 
Наталія:Ярослав, скажіть, будь-ласка, що таке ралі та на які види воно поділяється?
 
Ярослав: Ралі – це швидкісні змагання з автомобільного спорту. Воно унікальне в плані вибору місця та часу перегонів. Заїзди проходять на будь-якому покритті та за будь-яких умов: асфальт, гравій, сніг та крига, а інколи й усе разом в одних перегонах. Гонки проходять у будь-якому місяці року, за будь-яких кліматичних умов.
Види автомобільних змагань можна класифікувати за типами трас, на яких проводяться змагання, за особливостями перегонової техніки, за особливостями спортивного регламенту тощо. Є багато підвидів цього виду спорту. Найбільш розповсюджені з них – класичне ралі, ралі-рейд, трофі, ралі-крос.
Класичне ралі (примітка авт.: в якому бере участь Ярослав) – це вид автомобільних перегонів, які частково або повністю проходять на дорогах загального користування, а не на закритих трасах. Траса поділяється на швидкісні ділянки та на переїзди. Загальна довжина швидкісної ділянки в класичному ралі в Україні складає близько 130 км. Швидкісна ділянка - це складова ралі. Саме тут відбувається ралі, лише тут можна показати майстерність, готовність техніки, екіпажу, показати швидкість та змагатися із суперниками. На ШД відбувається все, заради чого спортсмени готуються місяцями. Тільки на ШД уболівальники пішки проходять багато кілометрів в пошуку цікавих місць для перегляду, а іноді доводиться ще з вечора займати місця, для того щоб побачити пролітаючі спортивні автомобілі. Якщо пощастить, а це часто буває, побачити виліт у кювет або автомобіль, що перекидається.
Під час переїздів гонщики повинні суворо дотримуватися «легенди», розробленої організаторами. «Легенда» - це інструкція, яка фіксує маршрут, швидкість, з якою повинен рухатись автомобіль, час, за який екіпаж повинен проїхати певну ділянку траси. Будь-яке порушення легенди загрожує гонщикам штрафами. У класичному ралі учасники стартують через рівні проміжки часу й на трасі між собою не перетинаються. Перед початком змагань учасники обов’язково знайомляться з трасою та записують маршрут у стенограми. 
Також між ШД та «переїздами» є зони сервісу. В’їзд у зону сервісу - це ціле місто з наметами, кухнями, електростанціями, мийками та шиномонтажами. Усе це кожна команда влаштовує сама у встановленому організаторами місці: полі, летовищі, автопарку і т.д. Тільки тут спортивному автомобілю можуть провести технічне обслуговування, поміняти колеса, усі поламані за час ШД деталі тощо. Час знаходження в сервісі також обмежений, від 10 до 60 хвилин.

Ралі-рейд – це вид автомобільних змагань, які проходять на пересіченій місцині (бездоріжжі), а також на дорогах загального користування. На відміну від класичного ралі, довжина траси може складати до 6500 км, тривалість змагань може сягати до 10 днів, траса може охоплювати територію кількох країн. Гонщикам, які беруть участь у ралі-рейдах, необхідно мати високорозвинену зорову логіку та вміння добре орієнтуватися на будь-якій місцевості, адже в екіпажу нема можливості перед змаганнями ознайомитися з місцевістю.

 
Наталія: Як би Ви охарактеризували професію гонщика?
 

Ярослав: Автогонщик - це не стільки професія, скільки покликання. 90% гонщиків тільки витрачають гроші й нічого не заробляють, отримуючи повагу та захоплення людей, котрі за них вболівають. Кожен намагається рекламувати себе та торговельну марку, котру представляє, щоб отримати якусь віддачу, але це невиправдано дорога реклама, котра не відшкодовує себе. Дехто не приховує, що просто розважається, маючи таке хобі, і робить це заради власної втіхи. Як правило, автогонщики заробляють на життя у сфері, ніяк не пов’язаній з перегонами. 

І лише найбільш талановиті, досвідчені, професійні знаходять можливість залучати гроші спонсорів.

Для гонщика дуже важливо бути хорошим керівником, позаяк всю роботу, пов’язану з організацією команди для участі в змаганнях він бере на себе. Тому можу сказати, що освіта менеджера або бізнес-логіста тільки допоможе людям, котрі бачать себе в автоспорті.

 
Наталія: Скажіть, які професійні якості повинен мати пілот перегонового автомобіля?
 
Ярослав: Фізична витривалість – це один з найважливіших показників для гонщика, тому спортсмени приділяють багато часу фізичній підготовці. Усі шанси на успіх мають люди, котрі займались або продовжують займатись будь-якими видами спорту. Я, наприклад, досі танцюю в ансамблі народного танцю. Це мені допомагає тренувати координацію рухів, а також відвідую тренажерний зал і басейн.
Керування автомобілем — це, у першу чергу, жорсткий самоконтроль та «м’язова пам’ять», котрі у гонщика випереджають свідомість та напрацьовуються численними повтореннями, залежать від досвіду, тому гонщик багато тренується. Можна навіть сказати, що, сідаючи за кермо перегонового автомобіля, у пілота на перший план виходить підсвідомість. Від того, наскільки гонщик відчуває свій автомобіль та наскільки чітко злагоджена робота «пілот-штурман», залежить успіх змагань.
Важливою якістю для гонщика є вміння діяти в нестандартній ситуації, як говорить мій тренер, «варіативність мислення», так звана гнучкість. Під час змагань складаються різні ситуації, у тому числі й незаплановані, які, можливо, доводиться вирішувати нестандартним шляхом. Уміння швидко зорієнтуватися в обставинах, що склалися й прийняти правильне рішення – це також необхідні якості, котрі допомагають гонщикам досягти перемоги.
Автогонщик веде серйозну підготовку до змагань задовго до їхнього початку. У його задачі входить: вивчення траси, розробка ефективних маневрів на трасі перед перегонами спільно з тренером або самостійно при проходженні траси, ведення перегонів, оцінка можливостей транспортного засобу та участь у його вдосконаленні, налаштуванні. Для кожних перегонів вони, як правило, різні, та ніхто, крім самого пілота не може прийняти правильне рішення по налаштуванню. Від цього рішення залежить те, чи буде йому комфортно керувати машиною.
 
Наталія: Розкажіть, будь-ласка, про склад ралійного екіпажу.
 
Ярослав: За гонщиком стоїть ціла команда людей: механіки, адміністратори та спонсори, без котрих участь і перемога в змаганнях просто неможлива. Тому успіх підготовленого пілота завжди залежить від правильної та злагодженої роботи всієї команди. Від виду гонок залежить склад екіпажу машини. До складу ралійного екіпажу входять два спортсмени: пілот та його штурман. Формально обидва члени екіпажу рівноправні: обоє можуть вести автомобіль, обоє в рівному ступені відповідальні за підсумковий результат. Але на практиці ролі в екіпажі чітко розмежовані. Пілот керує машиною: від нього залежить, як автомобіль поводить себе на трасі, розуміння дороги та її специфіки.
 
Наталія: Яка ж роль штурмана?
 
Ярослав: Роль штурмана – адміністративна робота в штабі ралі і під час перегонів зі всією своєю документацією, а також аналіз, запис та диктування стенограми. Перед стартом перегонів він разом із пілотом записує стенограму – оформлений у вигляді умовних позначок «шифрований» запис особливостей кожної спецділянки від старту до фінішу. Причому штурман робить цей запис з урахуванням необхідного ритму диктування для свого пілота. Штурман та пілот повинні повністю довіряти один одному. При проходженні ШД пілот їде трасу не очима, а вухами, робить тільки те, що говорить йому штурман, тому помилки штурмана часто закінчуються аваріями.
 
Наталія: Які плюси й мінуси в професії гонщика Ви могли б виділити?
 
Ярослав: До плюсів професії можна віднести престижність, азарт, для любителів екстриму - неймовірний викид адреналіну. Але підвищена пристрасть до ризику може зіграти злий жарт із спортсменом. Серед гонщиків розповсюджена фраза «холодний мозок». Це вміння тверезо оцінювати ситуацію та свої можливості, завжди контролювати свою швидкість і не перевищувати її, навіть якщо відчуваєш, що це можливо. Уміння їхати «на межі» своїх можливостей і можливостей автомобіля допоможе гонщику не тільки доїхати до фінішу, але й вибороти перемогу. 
До мінусів - небезпека та серйозний ризик, колосальна відповідальність за життя членів команди та глядачів.  
 
Наталія: Зі скількох років можна починати займатися цим видом спорту?
 

Ярослав: У принципі, вікових обмежень для приходу в перегони немає. Особисто я в аматорські перегони прийшов у 22 роки та, не зважаючи на вік, досяг чималих успіхів. А взагалі, усе залежить від батьків. З п’яти років можна віддати дитину в секцію картингу.

Картинг – один з небагатьох видів спорту, котрий розвиває не тільки фізичну витривалість, але й учить дитину думати, прораховувати ситуацію на трасі, постійно поліпшуючи результати. Навчає дітей ставити й досягати свої цілі, радіти своїм та чужим успіхам та робити висновки із невдач, навчає командному духу й поведінці під пресингом, адже багато з тих, хто стає друзями в житті, будуть суперниками на трасі. Але це вимагатиме чималих капіталовкладень.
 
Наталія: Й наостанок, що Ви можете побажати дітям, майбутнім гонщикам?
 
Ярослав: Бажаю їм успіхів, терпіння, старанності. І вчитися, вчитися, вчитися (тобто наполегливо тренуватися), не забувати, що перегони – це драйв, хто один раз спробував, уже не відмовиться від них ніколи. І пам’ятати, що перегони міськими вулицями – це не кращий спосіб стати гонщиком.
А також для тих, хто остаточно вирішив для себе стати гонщиком, я можу порадити почитати книгу Сингурінді Е. Г. «Авторалі». Свого часу вона мені багато в чому допомогла, незважаючи на те, що написана досить давно, і багато чого вже не актуально. У книзі двократного чемпіона СРСР з авторалі автор дає рекомендації з підготовки гонщиків-ралістів, штурманської роботи, техніки проходження поворотів у різних дорожніх умовах. 
 
P.S. від Ярослава Кадученка: Нещодавно я відвідав Центр тестування та розвитку "Гуманітарні технології", пройшов профорієнтаційне тестування за допомогою тесту  "Профорієнтатор". Мені сподобалося, було цікаво. Можу сказати, що для підлітків, котрі не визначилися з професією, цей тест може бути корисним.    
 
Фото Ярослава Кадученко (з особистого архіву):

Надішліть нам заявку на тестування і консультацію

Вартість послуги
Профессьянс (від 8 років) 600 грн.
Профнавігатор (10-14 років) 600 грн.
Профмайстер (13-16 років) 600 грн.
Профорієнтатор-UA (13-18 років) 600 грн.
Профконсультант (22-65 років) 700 грн.
Профкар'єра-UA (20-40 років) 700 грн.
HR-супровід 1200 грн.
Місто

За попереднім записом, в суботу та неділю теж працюємо.

Адреса нашого офісу: Україна, Київ, вулиця Євгена Сверстюка, 11Б (Бізнес центр "Армаріс"), поверх 4, офіс 423.

Схема проїзду